Процес рецензування та редакційна етика
Процес рецензування
У збірнику «Садівництво» застосовано двостороннє сліпе (анонімне) рецензування: рецензенту не розкриваються особисті дані автора/авторів; автору/авторам не розкриваються особисті дані рецензента.
Наукові статті, які надходять до редакції, проходять первинний контроль щодо комплектності та правильності їх оформлення і відповідності до Вимог до рукописів, викладених на сайті.
Первинна експертна оцінка наукової статті здійснюється головним редактором або заступником головного редактора. Головний редактор (заступник головного редактора) визначає для статей, що надійшли до редакції, рецензентів.
Рецензентами можуть бути як члени редакційної колегії наукового збірника, так і сторонні висококваліфіковані фахівці, що мають глибокі професійні знання й досвід роботи за конкретним науковим напрямом.
Рецензенти (як ті, що входять до складу редакційної колегії, так і зовнішні) повинні бути відомими спеціалістами по тематиці поданого рукопису та мати публікації в даній галузі досліджень (бажано за останні 5 років).
Після експертного оцінювання наукової статті рецензент може:
- рекомендувати статтю до опублікування;
- рекомендувати статтю до опублікування після доопрацювання її автором з урахуванням висловлених зауважень та побажань;
- не рекомендувати статтю до опублікування.
Якщо рецензент рекомендує статтю до опублікування після її доопрацювання з урахуванням зауважень або не рекомендує статтю до опублікування, в рецензії повинна бути вказана причина такого рішення.
Рецензент при рецензуванні може використовувати як розроблену редакцією типову форму рецензії, яка надається рецензентові одночасно зі статтею, так і довільну.
При рецензуванні наукових статей рецензенти повинні:
- звертати особливу увагу на актуальність піднятої в статті наукової проблеми;
- охарактеризувати теоретичне та прикладне значення виконаних досліджень, коректність приведених математичних викладок, графіків, рисунків;
- оцінити, як співвідносяться висновки автора з існуючими науковими концепціями;
- оцінити дотримання авторами правил наукової етики, коректності посилань на літературні джерела.
Необхідним елементом рецензії повинно бути оцінювання рецензентом особистого внеску автора у розв’язання проблеми, що розглядається. Доцільно відмітити в рецензії відповідність стилю, логіки та доступності наукових викладок, а також зробити висновок щодо достовірності та обгрунтованості висновків автора (авторів) в даній роботі.
Наукові статті можуть направлятися на додаткове рецензування. Причинами для повторного рецензування можуть бути:
- заявлена експертом недостатня кваліфікація в питаннях, які розглядаються в науковій статті;
- недостатньо високий рівень первинного експертного висновку;
- гостра дискусійність положень, висловлених в науковій статті.
Оформлену рецензію рецензент направляє в редакцію, можливий варіант – електронною поштою у вигляді скан-копії.
Редакція направляє авторам копії рецензій (безіменних, щоб не розкривати дані про рецензента) або мотивовану відмову редакції на опублікування даного конкретного рукопису.
Редакційна етика
Редакційна колегія збірника «Садівництво» у своїй діяльності дотримується принципів видавничої етики та керується положеннями з етики наукових публікацій (Committee on Publication Ethics (COPE) [http://publicationethics.org/], White Paper on Publication Ethics [http://www.councilscienceeditors.org/wp-content/uploads/entire_whitepaper.pdf]).
Українські автори, серед іншого, мають користуватися «Етичним кодексом ученого України», прийнятим Загальними зборами НАН України 15 квітня 2009 р. (Бюлетень ВАК України, 2011, № 11). [https://drive.google.com/file/d/0B--k-nHFCl4dQ01oV3Z4M1FGdkU/view].
Етичні зобов’язання редакторів
1. Члени редакційної колегії, на чолі з головним редактором, несуть відповідальність за прийняття рішення щодо публікації наукової статті, яке ґрунтується на принципах достовірності та наукової значущості представленої на розгляд роботи.
2. Редактори несуть відповідальність за дотримання вимог та рекомендацій у науковій статті.
3. Редактори мають право радитися з рецензентами при прийнятті остаточного рішення щодо публікації наукової статті.
4. Редакційна колегія без необхідності не повинна розкривати інформацію про прийняті рукописи стороннім особам, за винятком авторів, рецензентів, можливих рецензентів, інших наукових консультантів.
5. Редактор повинен без упередження розглядати всі рукописи, представлені до публікації, оцінюючи кожен належним чином, незважаючи на расову, релігійну, національну та будь-яку іншу належність, а також положення або місце роботи автора (авторів).
6. Уся відповідальність за прийняття або відхилення рукопису лежить на редакторові. Відповідальний і зважений підхід до виконання цих обов’язків передбачає, що редактор бере до уваги рекомендацію рецензента відповідного наукового напряму стосовно якості і достовірності рукопису, представленого до публікації. Проте рукописи можуть бути відхилені без рецензування, якщо редактор вважає, що вони не відповідають профілю цього видання.
7. За неопублікованими даними, отриманими редколегією у представлених до розгляду рукописах, а також інформацією або ідеями, отриманими в ході рецензування, зберігається конфіденційність.
8. Після позитивного рішення редактора стаття публікується у збірнику та розміщується на відповідних електронних ресурсах установи.
9. Відповідальність і права редактора видання відносно будь-якого представленого рукопису, автором якого є сам редактор, мають бути делеговані будь-кому з членів редакційної колегії – фахівцю за профілем установи.
10. Якщо редакторові представлені переконливі свідчення того, що основний зміст або висновки роботи, опублікованої у збірнику, є помилковими, редактор повинен сприяти публікації відповідного повідомлення в наступному його номері, що вказує на цю помилку і, якщо можливо, виправляє її. Це повідомлення може бути написане особою, що виявила цю помилку, або незалежним автором.
11. Редакція збірника не несе відповідальності перед авторами і/або третіми особами і організаціями за можливий збиток, викликаний публікацією статті. Редакція має право вилучити вже опубліковану статтю, якщо з’ясується, що внаслідок публікації статті були порушені чиїсь права або ж загальноприйняті норми наукової етики. Про факт вилучення статті редакція повідомляє автора, який надав статтю, та організацію, де робота виконувалася.
Етичні зобов’язання авторів
1. Надавати достовірні результати виконаної роботи, а також об’єктивне обговорення значущості дослідження.
2. У авторів можуть бути запитані необроблені дані, що мають відношення до рукопису, для рецензування редакційною колегією.
3. Автори повинні упевнитися, що представлена повністю оригінальна робота, і в разі використання робіт чи тверджень інших авторів повинні надавати відповідні бібліографічні посилання або витяги.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко ознайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до цього повідомлення.
5. Автор не повинен публікувати рукопис, у якому більша його частина присвячена одним і тим же дослідженням, більше, ніж в одному виданні як оригінальну публікацію. Подання одного і того ж рукопису одночасно більше, ніж в одне видання сприймається як неетична поведінка і є неприйнятним.
6. Авторами публікації можуть виступати тільки особи, які зробили значний внесок у виконання дослідження.
7. Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації.
8. Автор зобов’язаний допрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії.
Етичні зобов’язання рецензентів
1. Рецензування допомагає Редактору прийняти рішення про публікацію, а також може допомогти автору підвищити якість роботи.
2. Якщо обраний рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню досліджень, представлених в рукописі, він повинен повідомити про це.
3. Рецензенти не повинні брати участь у розгляді рукописів у разі наявності конфліктів інтересів внаслідок конкурентних, спільних та інших взаємодій і відносин з будь-ким із авторів, пов’язаними з представленою роботою.
4. Рецензент повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів.
5. Кожний рукопис, отриманий для рецензування, повинен розглядатися як конфіденційний документ. Дану роботу не можна розкривати і обговорювати з будь-якими особами, які не мають на те певних повноважень. Винятком є випадки, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації.
6. Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб редактори і автори могли зрозуміти, на чому засновані їх зауваження.
7. Рецензент повинен відзначати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що мають безпосереднє відношення до роботи, яка рецензується.
8. Рецензент повинен своєчасно надати відгук.
9. Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не можна використовувати в особистих дослідженнях або посиланнях без письмової згоди автора. Інформація або ідеї, отримані в ході рецензування та пов’язані з можливими перевагами, повинні зберігатися конфіденційними і не використовуватися з метою отримання особистої вигоди.
